• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Дистанційне навчання
• Психологія
• Боротьба з забуванням

Далеко не все з того, що ми одного дня запам'ятали (навмисно або ненавмисно), назавжди зберігається в нашій пам'яті. Багато що ми забуваємо. Забування – тривалий процес, що розвивається поступово. Для успішної боротьби з ним потрібно взяти до уваги наступні основні положення:

1. Основний засіб боротьби з забуванням – повторення. Всяке знання, що не закріплюється повтореннями, поступово забувається.

2. Забування починається незабаром після заучування і спочатку йде особливо швидким темпом. Якщо порівняти відтворення вивченого матеріалу через 5 і через 10 днів після заучування, то виявиться, що забування за перші п'ять днів більше, ніж додаткове забування за другі п'ять днів.

3. Повторювати вивчене слід не тоді, коли воно вже забуте, а доки забування ще не почалося. За висловом відомого російського педагога і психолога Ушинського, треба «укріплювати будівлю», а не «лагодити вже розвалене». Аби запобігти забуванню, досить біглого повторення, а щоб відновити забуте, потрібна велика робота.

Зважаючи на сказане в другому і третьому пункті, можна зробити такий висновок: повторювати треба після порівняно невеликого проміжку часу після заучування, оскільки саме в перший період забування йде найшвидше.

Ми сказали, що забування починається незабаром після заучування. Це, проте, не означає, що воно завжди починається зараз же після заучування. Досліди показують, що нерідко відтворення буває якнайповнішим не негайно після заучування, а через день, два або навіть три дні. За цей час вивчений матеріал не лише не забувається, а, навпаки, як би «закріплюється» в пам'яті. Це явище спостерігається головним чином при заучуванні обширного матеріалу.

Можна вважати, що вказана особливість відтворення пояснюється зняттям стомлення, виниклого в процесі заучування.

Звідси випливає один практичний висновок: не слід думати, що краще всього можна відповісти на іспиті або на уроці те, що вивчене безпосередньо перед відповіддю, наприклад в той же ранок; сприятливіші умови створюються у тому випадку, коли вивчений матеріал деякий час «відлежиться».

Збереження в пам'яті завченого матеріалу в дуже сильній мірі залежить від того, чим ми займаємося зараз же після закінчення заучування.

Подальша діяльність може інколи «стирати» результати попереднього учення. Якщо я, вивчивши урок по історії, негайно ж почну вивчати урок, скажімо, по літературі, то цей останній матеріал може в значній мірі витіснити з пам'яті вже засвоєний історичний матеріал. Ця негативна дія особливо сильна у тому випадку, коли справа йде про схожий матеріал.

Звідси слідують такі практичні висновки:

1. Переходячи від заучування одного матеріалу до заучування іншого, потрібно завжди робити невелику перерву (5 – 10 хвилин), даючи собі в цей час повний відпочинок від всякої розумової роботи.

2. Слід так організувати свої заняття, аби в безпосередньому сусідстві опинялася робота над можливо менш схожими предметами. Якщо протягом даного вечора треба займатися алгеброю, історією, літературою, то з точки зору продуктивності засвоєння порядок: 1) історія, 2) алгебра, 3) література – вигідніший, ніж 1) історія, 2) література, 3) алгебра.

3. Особливо відповідальний і важкий матеріал корисно відновити в пам'яті безпосередньо перед сном, оскільки сон дає найсприятливіші умови для закріплення результатів запам'ятовування.