• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Дистанційне навчання
• Психологія
• Навики

Зі сказаного в попередній темі витікає, що під навиками розуміються такі компоненти складної діяльності – тобто окремі системи рухів, процесів, що входять в діяльність, – які протікають автоматично, без участі свідомості. Проте на відміну від тих рухів, які з самого початку протікають автоматично, як, наприклад, безумовні рефлекси, навики стають автоматичними в результаті більш менш тривалого вправляння. Тому їх слід називати автоматизованими, тобто «перетвореними в автоматичні», а не просто «автоматичними» компонентами діяльності.

Навики – це автоматизовані компоненти свідомої діяльності, що виробляються в процесі її виконання.

Ніколи не слід забувати, що при виробленні навиків автоматизується не сама діяльність в цілому, а лише окремі її компоненти. Читання, письмо, стрільба, гра на роялі і тому подібне завжди залишаються свідомою діяльністю, автоматизуються ж лише операції, за допомогою яких ця діяльність здійснюється, лише способи її виконання. Всякий навик є системою умовно-рефлекторних зв'язків; зокрема, руховий навик є система тимчасових зв'язків у руховому аналізаторі. При формуванні і перебудові навиків дійсні всі закони утворення, зміни, гальмування умовних рефлексів.

1) Формування навиків

Вкажемо деякі найважливіші моменти, характеризуючі формування навиків.

1. Об'єднання ряду окремих дій в одну цілісну дію. За підрахунком деяких фахівців льотного навчання, під час учбового польоту по прямокутному маршруту («по кругу»), тривалістю 5–6 хвилин, льотчик повинен виконати близько 200 дій. Легко зрозуміти, що за такий короткий проміжок не можна успішно виконати 200 самостійних свідомих дій. Одним з найважливіших моментів формування льотних навиків і є об'єднання окремих груп таких спочатку самостійних дій в одну цілісну дію, підпорядковану одному завданню. Те, що було раніше окремою свідомою дією, стає тепер автоматизованою операцією, що входить до складу нової складної дії.

Таким чином, у міру опанування навиків людина починає працювати усе більш «крупними одиницями». Виучуючись читати, учень читає спочатку по буквах, потім по складах і, нарешті, цілими словами. На перших кроках навчання письму зображення кожного елементу букви (паличка, кружок і т. п.) стоїть в свідомості учня як особливе завдання; наступним етапом є цілісне написання окремих букв; при повному оволодінні навиками письма написання цілого слова, а інколи і цілої фрази стає єдиною дією, яка здійснюється плавним і безперервним рухом.

2. Усунення зайвих рухів і напруженості. Характерною ознакою невмілого виконання якої-небудь діяльності є велика кількість зайвих рухів. Дитина, починаюча писати, в більшості випадків не може виконувати рух лише рукою; вона «допомагає» собі мовою, м'язами обличчя, рухами корпусу, а інколи і ніг. У міру опанування техніки письма ці зайві рухи усуваються. Іншим проявом відсутності навику є напруженість, супутня першим спробам виконати незвичну дію. Коли невміла людина (особливо, якщо вона взагалі незвична до тонкої ручної роботи) намагається втягати нитку в голку, у неї можна спостерігати таку напругу м'язів всього тіла, що витрата енергії, викликана нею, не менша, ніж при важкій фізичній роботі. Одним з найважливіших моментів формування навиків є усунення зайвих рухів і зайвої м'язової напруги.

Випадання зайвих рухів є результатом диференціювання рухів, що не підкріплюються успішним результатом, поступове їх загальмовування, а рухи, що приводять до потрібного результату, в ході повторень усе більш закріплюються.

3. Ослаблення ролі зорового і збільшення ролі рухового контролю. Невміла людина, намагаючись працювати на друкарській машинці, шукає очима кожну букву на клавіатурі; відвівши погляд від клавіатури, вона не зможе надрукувати жодного слова. На відміну від цього досвідчена друкарка майже не дивиться на клавіатуру, а друкарки, які пройшли правильну школу, можуть працювати зовсім всліпу. Відбувається це тому, що їх рухи контролюються не зоровими, а руховими відчуттями. Те ж має місце у більшості рухових навиків; у міру того як людина опановує навик, її очі все менш і менш прикуті до рухів, тому що виробляється уміння тонко контролювати рухи за допомогою рухових відчуттів.

Одна з основних ознак автоматизированності рухів полягає в тому, що кожен рух безпосередньо викликається руховим відчуттям від попереднього.

4. Можливість здійснення діяльності різними способами, або прийомами. Опановувавши навики, людина виробляє деякі постійні, стійкі, такі, що закріпилися способи виконання тих або інших дій. Це складає необхідну умову автоматизації цих способів. Виконуючись всякий раз інакше, вони, звичайно, не могли б виконуватися автоматично.

Проте повна незмінність в способах виконання даної діяльності не є бажаною. Справжня майстерність вимагає гнучкої зміни способів виконання діяльності при зміні завдань і умов, в яких вона протікає. Хороший майстер тим і відрізняється від людини, яка лише уміє виконувати дану справу, що він володіє безліччю прийомів і може застосовувати будь-який з них залежно від обставин. А це означає, що він володіє не одним, а багатьма навиками даної діяльності і, крім того, володіє умінням гнучко користуватися ними.

Візьмемо елементарний приклад. Всяка людина володіє навиками ходьби, але не у всякої людини ці навики досить різні і використання їх досить гнучке. Деякі люди заподіюють немало неприємностей оточуючим тим, що не уміють змінити, коли це потрібно, важку ходу на легку, безшумну і в кімнаті хворого ходять таким кроком, який доречний при проходженні церемоніальним маршем. Багато людей швидко втомлюються при довгих переходах, тому що йдуть такою ходою, яка доцільна лише на невеликих прогулянках. Опанування уміння ходити, що становить важливе завдання фізкультурної підготовки, передбачає вироблення достатньої гнучкості у використанні способів ходьби.

Як інший приклад можна взяти навики читання. Однією з умов хорошої майстерності читання є володіння навиком швидкого читання; потрібно уміти, коли це необхідно, читати якомога швидше. Бувають, проте, люди, які не можуть читати інакше як дуже швидко. Володіючи навиком швидкого читання, вони не володіють навиком повільного читання, а цей навик не менш важливий. Наприклад, читання художньої літератури, як правило, має бути повільним читанням; інакше не може розвернутися та робота відтворюючої уяви, без якої, неможливе повноцінне сприйняття художнього твору. Не менш шкідливою виявляється ця обставина і при читанні наукової літератури Уміти читати – означає уміти читати по-різному, залежно від того, що і навіщо читаєш.

Можливість здійснення однієї і тієї ж діяльності різними способами, або прийомами, передбачає одну обов'язкову умову. Виробляючи автоматизовані способи виконання дій, людина не повинна втрачати можливості у будь-який момент, коли це знадобиться, усвідомлювати ці способи; вона повинна зберігати можливість свідомого контролю над ними.

Звідси ясно, яке величезне значення в утворенні навику має друга сигнальна система в її взаємодії з першою. Друга сигнальна система робить регулюючий вплив на роботу першої сигнальної системи. Вживання сигналів другої сигнальної системи (словесні інструкції, вказівки) може вести до об'єднання рухів, накопичених у минулому досвіді, і тим самим дає можливість вирішення нової задачі в умовах, що змінилися; словесними сигналами може досягатися також потрібне гальмування діяльності. Формування навику за участю другої сигнальної системи, тобто використання роботи свідомості, має тому найважливіше значення. Майстерність передбачає уміння свідомо користуватися автоматизованими операціями і, коли це потрібно, свідомо контролювати їх.

2) Вправа

Навики формуються у процесі вправ, тобто повторного здійснення даної діяльності з метою удосконалити спосіб її виконання. Аби набути стрілецьких навичок, треба більш менш тривало вправлятися в стрілянині; аби набути навичок плавання, треба плавати.

Проте не всяке повторне виконання тієї ж діяльності може бути назване вправою. Люди з поганим почерком пишуть все своє життя – і деякі з них пишуть дуже багато, – проте почерк їх не покращується від цього; тут відбувається постійне повторення, але не має місця вправляння.

Вкажемо дві найбільш істотних умови, без дотримання яких повторне виконання діяльності не може стати справжньою вправою.

1. Виучуваному необхідно мати якомога ясніше знання того, що саме він повинен зробити, чого він повинен досягти.

Для здобуття такого знання у деяких випадках велику користь може принести теоретичне ознайомлення з даною діяльністю і аналіз тих прийомів, якими вона виконується (пояснення педагога). Ще більше значення має безпосереднє спостереження того, як ця діяльність виконується хорошим майстром (показ педагога).

Але і той і інший спосіб можуть принести дійсну користь лише у випадку, якщо виучуваний при спробах самому виконувати дану дію намагатиметься якомога виразніше тримати в свідомості показаний і пояснений йому зразок.

2. Виучуваний повинен знати результат кожної окремої вправи. Після кожного повторного виконання даної дії він повинен давати собі звіт в тому, чого він досяг, які недоліки його виконання, які він допустив помилки, і наступне повторення має бути спрямоване на усунення цих недоліків, помилок. Спеціальні досліди показують, що, коли виучуваний не знає своїх результатів, вдосконалення не настає навіть при нескінченно великому числі повторень.

У цьому яскраво позначається умовно-рефлекторний характер навиків: необхідність підкріплення для утворення тимчасових зв'язків. Вище наголошувалося, що вироблення рухового навику є процесом диференціювання, заснованим на гальмуванні непідкріплюваних рухів, з одного боку, і зміцненні підкріплюваних умовних зв'язків в руховому аналізаторі, – з іншою. Велика при цьому роль другої сигнальної системи: словесні вказівки на помилку або вказівки про правильність виступають як ті гальмівні і підкріплюючі подразники, що замінюють безпосередні (безумовні) подразники.

Найважливіше значення мають в цьому відношенні вказівки педагога, оцінюючого досягнуті результати. Проте слід якомога раніше привчатися до того, аби, виходячи з оцінок педагога, уміти самому оцінювати свої досягнення і недоліки. Лише той може добитися високої майстерності в діяльності, хто навчиться бути своїм власним критиком. Уміння бачити свої помилки і недоліки – найважливіша умова успішної вправи.