• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Дистанційне навчання
• Психологія
• Творча уява

Творчою уявою називається самостійне створення нових образів, включене в процес творчої діяльності, тобто діяльності, що дає в результаті оригінальні і цінні продукти. Така уява письменника, художника, композитора, ученого, винахідника і так далі.

Творча уява – процес значно складніший і важчий, ніж відтворююча уява. Створити образи Онєгіна, Печоріна або Плюшкіна незрівнянно важче, ніж уявити їх собі і зрозуміти, читаючи вже написаний твір. Створити новий зразок машини незрівнянно важче, ніж уявити її собі по готовому кресленню.

Немає такої області творчості, де уява не грала б значної ролі.

Всяка праця, що є творчою працею, включає діяльність творчої уяви. Робітник-стахановець, що ламає старі норми і що досягає величезного збільшення продуктивності праці, повинен уявити собі, «створити в своїй уяві», нове, найбільш раціональне розташування знарядь праці, нові способи виконання діяльності, новий розподіл робочої сили.

Легко зрозуміти, наскільки важлива творча уява для винахідника, який шукає не умоглядну ідею, а конкретну річ – машину, апарат, прилад і т. д.; раніш, ніж втілити свій винахід у вигляді моделі, він повинен побудувати його «в голові», повинен уявити його. Уява винахідника – це технічна уява, але не відтворююча технічна уява, про яку ми говорили в темі «Відтворююча уява», а творча.

Не менш важлива уява для ученого. Замислюючи експеримент, учений повинен створити в своїй уяві таку комбінацію умов, яка давала б можливість перевірити намічену ним гіпотезу або встановлений ним закон.

Створюючи нові гіпотези і встановлюючи нові закони, учений також повинен «дати повний простір своїй уяві». Не володіючи геніальною силою уяви, Ньютон не прийшов би до думки вивести рух планет з руху кинутого каменя або снаряда і пояснити однією причиною падіння тіл на Землі і рух планет довкола Сонця. Немає такої науки, яка не вимагала б уяви.

Ніде, проте, уява не має такого виняткового значення, як в мистецтві, в процесі художньої творчості. У науці образи уяви є лише матеріалом, яким користується творча думка ученого. У мистецтві створення образів є метою творчості; в образах втілює художник – письменник, живописець, композитор, актор – свій ідейний задум. Тому робота уяви займає центральне місце в процесі художньої творчості. Візьмемо як приклад роботу уяви письменника.

Перш за все треба відзначити надзвичайну яскравість і жвавість образів уяви у великих художників слова. Образи ці в більшості випадків створюються ще до початку процесу писання. Автор в думках «бачить» своїх героїв і їх вчинки, «чує» їх розмови, і йому залишається лише вдумуватися в сенс подій, що розгортаються перед його внутрішнім поглядом, здійснювати відбір того, що повинне увійти до твору, і можливо точніше описувати відібране.

«Я не вигадую вміст книги, – говорив Діккенс, – я бачу його і записую». Так само характеризував процес писання романа Гончаров: «Обличчя не дають мені спокою, пристають, позують в сценах; я чую уривки їх розмов – і мені часто здавалося, що я це не вигадую, а що це все носиться в повітрі біля мене, і мені лише треба дивитися і вдумуватися».

Звичайно, письменникові лише здається, що він не «вигадує» свого твору. Здається ж це, по-перше, тому, що образи зазвичай створюються ще до процесу писання, а по-друге, тому, що образи ці по яскравості і жвавості своїй наближаються до образів сприйняття. Олексій Миколайович Толстой, відзначаючи цю останню межу, говорить про себе, що він часто, згадуючи, «плутав те, що було і уявне».

Інша найважливіша риса уяви письменника полягає в тому, що він не просто «бачить» і «чує» своїх героїв, але, за висловом О.М. Толстого, «живе разом з ними». Письменник повинен уміти уявити себе своїм власним героєм, поставити себе на його місце, пережити в уяві його відчуття.

Горький бачив в цьому найважливішу відмінність уяви письменника від уяви ученого. «Працівник науки, – писав він, – вивчаючи барана, не потребує уявляти себе самого бараном, але літератор, будучи щедрим, зобов'язаний уявити себе скупим, будучи безкорисливим – відчути себе користолюбним стяжателем, будучи слабовільним – переконливо змалювати людину сильної волі».

Можна сказати, що письменник разом із зоровою і слуховою уявою повинен мати ще й емоційну уяву, тобто здатність переживати в уяві чужі почуття. Настільки потужна і багата робота уяви можлива лише за наявності достатнього матеріалу. Накопичення цього матеріалу передбачає наступні умови:

1. Високий розвиток спостережливості, про що ми вже говорили в темі «Спостереження».

2. Ретельне і поглиблене вивчення тієї області дійсності, яку письменник змальовує в своєму творі.

Показова в цьому відношенні робота О. Фадєєва над романом «Молода гвардія». З приводу нового, доповненого і переробленого видання цього роману газета «Правда» відзначала, що письменник «перш за все звернувся до поглибленого вивчення життя і матеріалами самої дійсності збагатив свою творчість. Автор роману заново вивчив роботу підпілля, що реально існувало в Краснодоні, яке керувало «Молодою гвардією», залучив новий життєвий матеріал». В результаті письменник зумів дати правдиве і художнє узагальнення типових явищ нашого життя.

3. Багатство власного емоційного життя і зокрема високий розвиток емоційної пам'яті, тобто пам'яті на почуття, що дає матеріал для емоційної уяви.

Найважливішою, вирішальнішою умовою, що визначає діяльність творчої уяви, є ідейна спрямованість людини. Уява лише тоді заслуговує на назву творчої, коли вона служить реалізації ідеї, коли в створюваних образах втілюється ідейний задум творчого працівника.

Ідейна спрямованість, визначувана світоглядом людини, – основний двигун творчої уяви.