Діяльність уяви найтіснішим чином пов'язана з емоційним життям людини. Зв'язок цей двосторонній. З одного боку, почуття будять діяльність уяви: під впливом страху уява малює перспективи незліченних небезпек, а у людини, окриленої радістю успіху, вона розгортає яскраві картини майбутніх успіхів і досягнень. З іншого боку, образи уяви народжують почуття або підсилюють ті, що вже є: багато людей, збираючись висмикнути зуб, так яскраво уявляють чекаючі їх страждання, що переживають почуття страху набагато сильніше, ніж та короткочасна неприємність, яка їх дійсно чекає в кабінеті лікаря.

Особливо яскраво помітно зв'язок уяви і почуття в художній творчості. Процес творчості ніколи не розгортається повною мірою, поки художник байдужий до свого задуму, поки намічений сюжет не хвилює, не запалює його. Значні утвори творчої уяви завжди народжуються за участю великого почуття.

З приводу своєї опери «Євгеній Онєгін» Чайковський писав: «Якщо була коли-небудь написана музика з щирим захопленням, з любов'ю до сюжету і до дійових осіб, то це музика до «Онєгіна». Я танув і трепетав від невимовної насолоди, коли писав її». У подальшому процесі творчості образи уяви, створені під впливом почуття, самі стають джерелом почуттів: вони можуть хвилювати художника, створившого їх, не менше, ніж події дійсного життя.

Глінка згадує, що положення Сусаніна в сцені з поляками в лісі так сильно хвилювало його, що у нього «волосся ставало дибки і мороз дер по шкірі». Чайковський в день, коли була закінчена остання картина «Пікової дами», записав в своєму щоденнику: «Жахливо плакав коли Герман випустив дух».

Такий же зв'язок уяви і почуття в процесі сприйняття художнього твору. Чим сильніше хвилює нас твір, тим інтенсивніше стає діяльність відтворюючої уяви, а у міру того як ми яскравіше уявляємо собі героїв твору і обстановку, в якій вони діють, ми глибше і сильніше переживаємо їх почуття.

Мистецтво є не лише школою уяви, але і школою почуття. Даючи можливість людині пережити світ глибоких і значних почуттів, акумулятором яких є великі твори літератури, музики, живопису, воно розсовує кордони емоційного досвіду людини і тим самим збагачує вміст її душевного життя.

Без уяви неможливе багате і різностороннє емоційне життя. Людина, позбавлена уяви, неминуче замкнута в тісному крузі вузько особистих почуттів. Аби веселитися чужою веселістю і співчувати чужому горю, потрібно уміти за допомогою уяви перенестися в положення іншої людини, в думках стати на її місце. Достовірно чуйне відношення до людей передбачає живу уяву.

Кiлькiсть переглядiв: 49