• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Дистанційне навчання
• Психологія
• Загальне поняття про сприйняття

На наші органи чуття завжди діє величезна кількість подразників, причому значна частина з них лежить вище за поріг. Таким чином, ми завжди маємо безліч відчуттів, що відображають окремі властивості речей. На основі цих відчуттів утворюється сприйняття предметів і явищ оточуючої нас дійсності.

Сприйняттям називається психічний процес віддзеркалення предметів або явищ дійсності, що діють в даний момент на наші органи чуття.

Найважливіша особливість сприйняття полягає в тому, що воно завжди відображає речі, предмети, явища, а не лише окремі властивості і їх ознаки. У звичайних умовах ми бачимо не кольори, не плями світла і тіні; ми бачимо певні предмети. Ми чуємо не просто звуки різної висоти, гучності, тембру; ми чуємо голос людини, шум дощу, крики граючих дітей, дзвінки трамвая.

Прочитаємо декілька рядків з опису весняної ночі в «Записках мисливця» Тургенєва.

«Чи знаєте ви, наприклад, яка насолода виїхати навесні до зорі? Ви виходите на крильце... На темносірому піднебінні подекуди блимають зірки; вологий вітерець зрідка набігає легкою хвилею... дерева слабко шумлять, облиті тінню... Підпряжні щуляться, пирхають і чепуристо переступають ногами; пара білих гусаків, що тільки-но прокинулися, мовчки і повільно перебирається через дорогу. За плотом, у саду, мирно похропує сторож».

Тут як би дається звіт людини, яка вийшла на крильце під кінець весняної ночі. Безліч відчуттів – зорових, слухових, температурних, тактильних і ін. – виникає у неї в цей момент. Але в описі Тургенєва йдеться не про ці відчуття, а про ті предмети і явища, які сприймаються за допомогою цих відчуттів: про зірки на піднебінні, дерева, підпряжних, пару гусаків, про сторожа, що хропе.

Візьмемо фразу: «Вологий вітерець зрідка набігає легкою хвилею». Звідки дізнається людина про набігаючі хвилі вітерця? Звичайно, з цілого ряду різних відчуттів. Найважливішу роль грають тут шкірні відчуття – легкі відчуття дотику у поєднанні з відчуттями холоду на відкритих ділянках шкіри (обличчя, руки); спробуйте подути собі на руки, і ви отримаєте це характерне поєднання відчуттів дотику і холоду. До цих шкірних відчуттів приєднуються нюхові – легкий запах вогкості («вологий» вітерець), слухові – шум дерев, що коливаються вітром, можливо, і зорові – слабкий рух темних плям, якими здаються в темряві силуети дерев. Всі ці відчуття, виділяючись з маси інших відчуттів, утворюють цілісний образ хвилі вологого вітерця, що «набігла».

Так само йде справа і зі сприйняттям інших об'єктів. З певної групи зорових і слухових відчуттів створюється образ щулячихся, пирхаючих, переступаючих ногами підпряжних; рухомі темні плями певного контура у поєднанні з дуже складною групою своєрідних звуків людина сприймає як рухи підпряжних. На основі іншої групи зорових відчуттів будується сприйняття пари гусаків; бачачи світлі плями характерної форми, що пересуваються певним чином, людина впізнає гусаків. Ще одна група зорових відчуттів утворює сприйняття плоту, обгороджуючого сад. Чуючи характерні звуки, які доносяться з того ж боку, людина впізнає в них похропування.

У результаті сприйняття виникає образ предмету або явища. У основі цього образу сприйняття завжди лежать відчуття, але, проте, він не зводиться до простої суми цих відчуттів. Всяке сприйняття передбачає те або інше розуміння, осмислення цього образу.

Характерною особливістю сприйняття є називання сприйманих предметів або явищ, тобто включення в процес сприйняття другої сигнальної системи. Саме за допомогою мови, завдяки словесним позначенням, ми зазвичай так легко і миттєво сприймаємо предмети, взнаємо і розуміємо їх.

Легко зрозуміти, яку важливу роль грає в процесі сприйняття минулий досвід людини. Хто ніколи не бачив гусаків інакше, як на картинці, навряд чи відразу впізнає їх, та ще вночі; він бачитиме щось світле, рухоме через дорогу, і дивуватиметься, що б це могло бути.

Ми бачимо, таким чином, що сприйняття складний процес, в основі якого лежить виділення деякої групи відчуттів, об'єднання їх в цілісний образ, певне розуміння, або осмислення, цього образу і пізнавання відповідного предмету або явища.

Без пізнавання неможливе осмислене сприйняття. Якщо я говорю, що, зустрівши на вулиці знайомого, не взнав його, то це не означає, що в даному випадку не було жодного пізнавання. Адже я в усякому разі взнав, що це людина, чоловік, одягнений в пальто, і так далі. Такого роду пізнавання називається неспецифічним пізнаванням. При неспецифічному пізнаванні ми можемо лише визначити, до якої категорії предметів належить даний об'єкт: це – людина, це – стіл, це – легковий автомобіль, але не взнаємо індивідуальних рис і особливостей ось цього самого предмету. Якщо ж ми взнаємо саме індивідуальні риси даної людини або даного предмету, то має місце специфічне пізнавання; я взнаю, що це та сама людина, з якою днями познайомився в поїзді, я взнаю своє пальто серед безлічі іншого одягу в гардеробі театру.