Образи предметів і явищ, яких ми в даний момент не сприймаємо, називаються уявленнями. Якщо уява є відтворенням минулого сприйняття, вона відноситься до області пам'яті. Такі, наприклад, уявлення кімнати, що є у кожної людини, дому, в якому вона живе, близьких знайомих і тому подібне. Але ми можемо створювати собі уявлення і таких речей, яких ніколи раніше не сприймали. Людина, що ніколи не виїжджала за межі України, все ж уявляє собі і льоди Арктики, і тундру, і тропічні ліси, і піщані пустелі. Такого роду представлення будуть представленнями уяви.

Як же можуть створюватися такі уявлення? Звідки береться матеріал для них?

Всі представлення уяви будуються з матеріалу, отриманого в минулих сприйняттях і збережених у пам'яті. Діяльність уяви завжди є переробкою тих даних, які доставляються відчуттями і сприйняттями. Ні «з чого» уяву творити не може. Людина, глуха від народження, ніколи не зможе уявити собі звук, так само як сліпонароджений ніколи не створить в своїй уяві кольорового образу.

Людина, що не бувала на Крайній Півночі, може уявити тундру лише тому, що вона бачила зображення її на картинах і фотографіях, бачила окремі елементи, що входять в ландшафт тундри, – бачила покриту снігом рівнину, дрібний чагарник, бачила в зоопарку оленів. Переробка такого матеріалу, отриманого в минулих сприйняттях, і дає можливість створити уявлення тундри, і чим багатший цей матеріал, тим яскравіше і повніше може бути представлення уяви. Бувають випадки, коли школярі молодших класів, починаючи займатися історією України, уявляють собі боярина у вигляді сучасної людини в пальто і кепці. Відбувається це тому, що у них немає матеріалу, з якого можна було б побудувати вірний образ боярина, того матеріалу, який зазвичай дається розглядом картин і ілюстрацій, відвідинами музеїв, знайомством з театральними спектаклями і кінофільмами із стародавнього життя.

Тепер ми можемо дати визначення уяви. Уява – це створення нових образів на основі матеріалу минулих сприйнять.

Найхимерніші і найфантастичніші продукти уяви завжди будуються з елементів дійсності. Такі всі фантастичні утворення народної уяви: русалка (жінка з риб'ячим хвостом), старогрецький сфінкс (тулуб лева, голова і груди жінки, крила птиці), хатинка на курячих ніжках і так далі.

Прочитайте такий характерний зразок казкової поезії, як початок «Руслана і Людмили» Пушкіна:

В лукомор'я дуб зелений;
Золотий ланцюг на дубі тім:
І вдень і вночі кіт учений
Все ходить по ланцюгу довкруги;
Йде направо – гімн заводить
Наліво – казку говорить
Там чудеса: там лісовик бродить...

і так далі.

Фантастичне тут лише поєднання елементів, надзвичайний сенс і значення, які вони отримують, самі ж елементи узяті з дійсності. Дуб, золотий ланцюг, кіт, пісні – все це існує насправді і знайомо кожному. Але образ вченого кота, що ходить довкола дуба, на золотому ланцюзі і що співає пісні, – продукт творчої уяви поета.

Уява людини народилася і розвивалася в процесі праці.

Працюючи, людина змінює, перетворить дійсність, створює нові речі, необхідні для задоволення потреб. Обов'язковою умовою є при цьому наявність свідомої мети: людина заздалегідь уявляє собі результат своєї праці, ті речі і ті зміни в них, які вона бажає отримати. У цьому істотна відмінність людини від тварин.

«Павук здійснює операції, – пише Маркс, – що нагадують операції ткача, і бджола спорудженням своїх воскових вічок осоромлює деяких людей-архітекторів. Але і найгірший архітектор від найкращої бджоли відрізняється тим, що перш ніж будувати вічко з воску, він вже побудував його в своїй голові. В кінці процесу праці виходить результат, який вже на початку цього процесу був в уявленні працівника...»

Перетворення дійсності, побудова «в голові» нових речей здійснюється уявою.

Кiлькiсть переглядiв: 269